Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня, день, який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.
"І мене в сім’ї великій, в сімї вольній, новій не забудьте пом’янути не злим тихим словом"- з такими словами звертався поет до нас, нащадків.
Ми пам’ятаємо і завжди будемо пам’ятати полум’яне слово українського пророка. Тарас Григорович промовляє до нас, він присутній скрізь, в серці у кожного істинного українця. Саме про це говорили учні школи на літературно-музичному святі «Великий син – великого народу».
«Сьогодні ми припадаємо до Шевченкових цілющих джерел, до його живого слова»,- звучало із уст учнів. Шевченкову поезію читали у залі з натхненням, любов'ю, гордістю за рідну землю. Як лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря, так лунали пісні дитячого хору: «Садок вишневий коло хати», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Ой у лузі червона калина» Також діти переглядали відеофільми про долю великого поета.
Неоціненними скарбами наповнив духовну скарбницю людства національний геній українського народу Тарас Григорович Шевченко. У своїй творчості митець сягнув вершин письменницької майстерності, підкорив висоти поетичної краси. Він став символом своєї епохи і вивів українську мову та культуру на світовий рівень. Ми, нащадки великого Кобзаря, повинні дотримуватися Шевченкових настанов, адже його слова, як неодноразово переконувала нас історія, часто виявлялися пророчими.
Детальныше - за посиланням.
