понеділок, 5 травня 2014 р.

Музи Генія

Ми живемо в час, коли інтерес до постаті Тараса Шевченка стає більшим не тільки тому, що великому митцю 200 років, але й тому, що сьогодні, як ніколи, відчуваємо його близькість до народу, вірність рідній землі. Інтерес всеохоплюючий — не тільки до творчості поета-письменника і художника, але й до біографічних сторінок, до особистого життя. Якою ж людиною був великий поет і Пророк, хто був поруч із ним, кого він кохав, які душевні страждання випали на його долю.

Відповідям на ці та інші питання був присвячений літературне свято «Музи генія».

«Ми багато знаємо про безсмертного генія українського народу. Про його трагічне сирітське дитинство, про прагнення зробити щасливим свій рідний народ, незламність і нескореність ми говоримо на уроках української літератури, про це читаємо в його віршах. Але чому ми так мало знаємо про його особисте життя? Адже тут і переживання одинокої людини, що по- людськи прагнула щастя і любові, і мрія створити сім’ю.

Образ жінки завжди приваблював Шевченка різними своїми гранями: жінка-мати, вдова, сестра, покритка. Сьогодні ми хочемо розкрити ще одну грань жіночого образу – жінка-кохана…»

Такими словами розпочався захід, під час якого учні старших класів відкрили для себе новий бік творчості геніального українського поета – поета-лірика. Торкнувшись цієї делікатної теми, учні спробували піднестись до верховин духу генія, а не приземлити їх і не звести велике до дрібного чи дріб’язкового. Дослідження теми любові в житті Тараса Григоровича є, з одного боку, певною спробою подальшого прочинення дверей до складної і своєрідної душі поета А з другого, відкриваючи в Шевченкові все більше земного, людяного, ми дедалі більше осягаємо його геніальність, наближаємося до пізнання філософії його впливу на долю України.

понеділок, 17 березня 2014 р.

Великий син - великого народу

Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня, день, який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.

"І мене в сім’ї великій, в сімї вольній, новій не забудьте пом’янути не злим тихим словом"- з такими словами звертався поет до нас, нащадків.

Ми пам’ятаємо і завжди будемо пам’ятати полум’яне слово українського пророка. Тарас Григорович промовляє до нас, він присутній скрізь, в серці у кожного істинного українця. Саме про це говорили учні школи на літературно-музичному святі «Великий син – великого народу». 

«Сьогодні ми припадаємо до Шевченкових цілющих джерел, до його живого слова»,- звучало із уст учнів. Шевченкову поезію читали у залі з натхненням, любов'ю, гордістю за рідну землю. Як лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря, так лунали пісні дитячого хору: «Садок вишневий коло хати», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Ой у лузі червона калина» Також діти переглядали відеофільми про долю великого поета.

Неоціненними скарбами наповнив духовну скарбницю людства національний геній українського народу Тарас Григорович Шевченко. У своїй творчості митець сягнув вершин письменницької майстерності, підкорив висоти поетичної краси. Він став символом своєї епохи і вивів українську мову та культуру на світовий рівень. Ми, нащадки великого Кобзаря, повинні дотримуватися Шевченкових настанов, адже його слова, як неодноразово переконувала нас історія, часто виявлялися пророчими.

Детальныше - за посиланням.